він дивився на неї як смерть на не клепану косу_
вона чистила пір’я і в дзеркала ради питала_
обернулася злука за мить на лінивий непослух_
а звитяги й рекорди ятріють нулями на шкалах_
вщент втамовані тіні, примарні завидливі свідки_
атомарні структури сумління, чужі імена_
слюдяне павутиння зі слів, тихий наспів нізвідки,
перший спалах прозріння, нервового сміху луна_
