Ці її очі, що безкраї,
Мов небо зоряне вночі...
Любов... В цій скриньці Бог тримає
Від таємниць усіх ключі.
Ця її радість, ніжна, тиха,
І цей щасливий, гарний сміх —
Моя неописанна втіха,
Найкращий зі скарбів моїх.
Любов коханої дружини...
Цей погляд... Усмішка оця...
Так все життя ми будем жити.
І це не матиме кінця.
29.12.2015
Чернігів
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html
