|
Весни квітучість… прикрашає рідну столицю. Вкотре відвідати парки, музеї і просто у вільний час пройтися по алеях, де височять, розлогі дерева каштанів й по клумбах вражає різноманітність квітів. Але чи є в гарячу пору час, коли в студентів весняні сесії.
В Київському електромеханічному технікумі дуже людно. Крім стаціонарних учнів в холі багато заочників. На весняну сесію з'їхалися звідусіль. На черзі екзамени, лабораторні роботи та під кінець сесії захист курсової роботи. Вже зранку, поспішаючи, всі займали чергу на екзамен й кожен трусився перед дверима в аудиторію. Хтось роздивлявся в книжках схеми, хтось повторював, розрахунки провисання проводів телефонного зв`язку. Скрізь метушня, шепіт між студентами. Сьогодні інша група здає екзамени. Студенти заходять по черзі, коли хтось виходить, хвилюючись запитують, кому який білет дістався. Група студентів йшла з консультації, в них екзамен завтра та все ж таки було цікаво, як здають інші групи, які додаткові запитання?
Троє дівчат весело позирали на тих щасливчиків, хто вже в руках вертів залікову книжку з оцінкою, тішився, що відстрілявся.
- Ну, що дівчата йдемо, вже досить, набралися порад, пішли вечеряти, в нас завтра важкий день, - запропонувала Надя.
Таня й Галя переглянулися, одночасно всміхнулися. Галя підморгнула до Тані, приклавши пальця до уст,
- Сонечко, сходи, купи всім кефіру й постав варити картопельку в мундирах , ми скоро прийдемо, давай.
Надя, простенька жінка з Бахмача, чорнява з ясними блакитними, добрими очима, весело підморгнула,
- Ну, гаразд, даю вам пів години, не більше, я встигну, то ж не баріться, дуже їсти хочеться.
Дівчата весело позирнули, захоплююче спілкувалися з колегами.
Тихо грає приймач…. В кімнаті троє, за вечерею розмови. Надя старша серед них, заміжня, виховує п`ятирічного сина, працює електромонтером. Має навички, досвід у роботі, багато в чому підказує в навчанні. Таня ж жмеринчанка, русява з великими округленими очима, довгими віями. Вона теж заміжня, працює електромонтером, має доньку двох років. Галя гарненька, повненька дівчина із світлими, смарагдовими очима. Довге волосся кольору стиглих колосків, заплетене в товсту косу, лежить на плечі, досягає пояса. Працює електромонтером по станції Козятин. Тож всім треба було закінчити технікум, щоб отримати диплом та за фахом продовжити кар`єру.
Вони іще з початком навчання разом у кімнаті, дружні, веселі, щирі між собою Другий рік навчання в технікумі об`єднав їх, ділилися особистим життям, радилися немов сестри.
Після вечері Галя взяла в руки гребінець, підморгнула Тані,
- Дівчата, що я вам розкажу, ну вгадайте про що? Хто перший?
Таня весело заговорила,
- Ой, бачила, бачила, як ти сідала в поїзд, тебе цього разу хлопець проводжав, той самий, що приїздив до тебе на установочну сесію. Ти з ним таки помирилася? Що я вгадала?
В Галі сяючі очі,
- Я його так кохаю, мені більше ніхто не потрібен, за ним би бігла, здається на край світу.
Морщила маленького носика, продовжила,
- Та мама все говорить, що він, як слимак. Не надійний, бо дуже красивий, каже не щирий, замкнутий, не простий. При розмові приховує очі, дивиться в інший бік. А може він стидається мами, я хіба знаю чому так?
Надя взяла гребінець, не поспішаючи розплела Галі косу, почала розчісувати красиве, густе волосся,
- Ой краса дівчата, це таке діло, ви мабуть чули такий вислів » З личка, не п`ють молока », то ж задумаймося. Кажуть красива весна й красива молодість та прийде літо, осінь, багато чого зміниться, побачите.
Галя, ніби кудись спішила, крутнула головою, з опалу вимовила,
- Він каже, що кохає, то ж сватання було, подарував каблучку з камінчиком, тільки я залишила її вдома, влітку буде весілля.
Кров вдарила в обличчя, розчервонілась, очі налилися сльозами. Вона намагалася стримувала сльози, щоб не заплакати, часто кліпає очима.
- Тож ти кажеш , що мамі не подобається, дала згоду на весілля ? - запитала Надя.
- Дала, тому й на літо визначилися, - вже спокійніше продовжила Галя,
- Каже мені, щоб я, ще гарненько до нього придивилася. Ми зустрічаємося другий рік та він часто у відрядженнях, по пів місяця немає. Така робота, водієм працює на консервному заводі, часто кудись возить товар.
- То він може за кордон їздить? - з цікавістю, запитала Таня, сидячи з підібганими ногами на ліжку.
- Їздить кудись, точно не знаю, але часом довго немає.
- Ой, Галю-Галю, ти б краще все розпізнала про нього, а потім вже йшла заміж, - продовжувала Надя.
- Я тобі чесно скажу, я ж бачила його тоді, як він приїжджав до тебе та в мене, на жаль, теж про нього враження не в кращу сторону склалося. Пригадай, ми ж тоді чаювали разом, він був з нами приблизно з годину. Я тобі скажу те, що ти його кохаєш це добре, але я тоді не побачила в його очах до тебе вогників кохання. Можливо він пізніше закохався. Дивись тобі видніше та краще не поспішай. Знаєш, може він тепленьких шукає, твій батько в депо має гарну посаду, розповідаєш, живите в достатку. А, що в нього за сім`я? Сватання було, то вже треба було поцікавитися, що за родина, як кажуть, хто та чим дихає?
Галя взялася сама заплітати косу, задумалась, раптом сказала,
- Та вони теж не бідненькі і батьки так нічого, я в них була, він мене з ними познайомив. Має меншого брата, майже такий, як мій брат, тільки в різні школи ходять. Правда він такий шибеник, шостий клас, саме некерований вік у дітей. Якось одного разу при мені дав Сергію листа, а там фото дівчини. Конверт вже був відкритий, Сергій тоді дуже почервонів, лист сховав у сервант. Скоро перевів тему розмови, брата вигнав з кімнати. А так загалом, все нормально, я хочу за нього…
Таня встала з ліжка, підійшла до дівчини, обійняла за плечі, -
- Ой, знаю я це кохання! Ось, сама зважила, на чужину приїхала.
У мене теж чоловік красивий, схожий на артиста. От закохалася, що хіба думала, що на чужині так важко жити. Але нічого, якось буде, будинок вже закінчуємо будувати, правда доньку, таки прийшлося завести до мами.
На якийсь час в кімнаті тихо, з коридору чути, як хтось грає на гітарі, гучні розмови.
Вже вкладалися спати… Галя в ліжку продовжила розмову,
- Знаєте, у нас на роботі є Володимир, не дає мені спокою, правда старший за мене на чотири роки, теж непоганий хлопець. Але трохи зануда, весь час мені щось пропонує, чи чаю, чи солодощі. По роботі багато чого й цікаво розповідає, кожного разу намагається доторкнутися, то за руку, то за плечі. Зирить на мене, якось інакше, не так, як всі на роботі, здається, якась занепокоєність, теплота, ніжність. В той же час очі блищать, немов у них блиски вогників. Кожного разу, коли помітить мій погляд, всміхається.
На роботу приносить квіти. Ставить у вазу і обов`язково скаже, що це для гарних дівчат. На Восьме березня мені подарував м`яку іграшку, песика.
Дівчата не могли стриматися, зайшлися сміхом.
- Це мабуть замість вечірньої казки розповідь, так сказати, виливають душевні почуття, як на сповіді, - помітила Надя.
- Він у тебе закоханий, - перевертаючись у ліжку, весело сказала Таня.
- Та він так собі, якби Сергія не було, може б і наважилася я з ним зустрічатися. Колись мені пропонував, як я тільки прийшла до них працювати, - тихо продовжила Галя.
По гуртожитку метушня, всі кудись поспішали. Галя проснулася вся знервована, збуджена, почала гойдатися на пружинах й охати,
- Дівчата, щось буде! Ой, щось буде!
Таня підійшла, зупинила гойдання ,
- Ну, в чому справа? Гайда, збирайся на екзамен, нема коли розгойдуватися, що маленька? Чого панікуєш?
Галя в паніці розплітала косу, металася по кімнаті, немов пантера перед стрибком, вже зі злобою шмагала волосся.
З пательнею в руках зайшла Надя, пахло яєчнею,
- О! Що це? Що погано? Захворіла?
Галя скривилася, присіла,
- Не піду на екзамен, поїду додому, мені сон поганий наснився.
Дівчина затулила руками обличчя, заплакала,
- Щось трапилося, я відчуваю.
Надя приголубила її,
- Як навіть щось трапилося, це не кінець світу. І з чого ти взяла, що сон на погане? Розповідай! Та швидко снідаємо, вже треба йти.
Галя із склянки потроху пила воду, заговорила,
- Наснилося, я йду з Сергієм біля річки, вода в ній спочатку чиста, а потім чорна,як смола. Чомусь йому віддаю ту каблучку, що він мені подарував, раптом вона падає у воду. Я піднімаю голову, довкола роздивляюся, а його немає. Мені треба додому, боюся, що з ним, щось трапилося….
Надя взяла Галю під руку, щось тихо й довго говорила та у відповідь кивала головою.
Таня зібрала потрібні книги та залікові книжки перша вийшла з кімнати, за нею поспішали дівчата.
- Ой зачекайте, я забула сумку, там гроші, - повертаючись, гукнула Галя.
Перед дверима аудиторії стояла майже вся група, Надя відійшла із старостою групи, про щось шепотіла та позирала на Галю. З аудиторії вийшов перший студент, задоволений, всміхався,
- Все добре, наступний!
Староста взяла Галю за руку,
- Давай ! Ні пуху ні пера!
Дівчата дуже хвилювалися за Галю. Дякувати Богу, все склалося добре. Вона вийшла з аудиторії спочатку розгублена та потім підстрибнула від радості,
– Все, здала екзамен, здала! Я в кімнату йду, поїду додому, завтра вранці повернуся.
Таня побігла слідом за нею, щоб забрати від кімнати ключ.
Галя швидко переодяглася, із сумочки витягує речі,
- Я ж кажу, щось сталося, бачиш?
Вона тримала в руках тріснуте пополам дзеркальце, заплакала.
Таня почала умовляти, заспокоювати її і в той же час сама знала, що це погана прикмета. Хотіла забрати в неї дзеркальце та дівчина зазирає в нього, на ньому витирала сльози, які стікали по щоках.
Таня проводжає Галю на поїзд. Галя хвилюється, знервовано зазирає на всіх. Поїзд відправився, Таня поспіхом поверталася в технікум, адже попереду екзамен.
Галя знервовано дивилася в вікно, добре, що це швидкий поїзд, за дві з половиною години буде вдома. В плацкарті людно й галасливо. Люди неначе хотіли перекричати один одного, це її, ще більше нервувало. Дівчина мала бокове місце, на одній із зупинок навпроти неї сів білявий хлопець, вона відразу очі відвела до вікна. Дивилася в нікуди, не помічала, що відбувається за вікном, її все бентежило. Думала, куди відразу піти, чи додому до батьків, чи йти додому до нього. Він мешкає в приватному будинку, неподалік від вокзалу. Роздумувала, мабуть не зручно, принизливо, що сама прийде та все ж тільки поїзд зупинився, майже не відчуваючи під ногами землі, швидкою ходою йшла до Сергія.
Біля паркану машина «Нива». За кермом сидів чоловік, палив цигарку. Побачивши її, через вікно викинув недопалок, вийшов назустріч,
- Ви мабуть сестра Сергія, скажіть нехай швидше вирішують, поки світло надворі, треба виїхати.
Галя підійшла до хвіртки, помітила біля дверей красиву, біляву жінку. В пальто застібає ґудзики, з-під якого видно округлений живіт, вона була вагітна. Позаду неї виходить чоловік, голосно сміється, потім весело,
- Життя це така штука, то ж Сергійку подавайте заяву, зіграємо весілля, поки вагітність не дуже видно. Мати сама швачка, то ж плаття пошиє широченьке та й по всьому.
Галя немов скам`яніла, в ногах відчула слабкість, ледь втрималася, щоб не впасти. Стояла немов вкопана, адже хвіртку відчинила, не було куди тікати, бо за нею стояв чоловік, що вийшов з машини. Раптом з дверей показався Сергій, кров закипіла під серцем, їй не вистачає повітря, опускається донизу.
Чоловіки побачили, що дівчина тихо опускалась, підхопили її, здивовано дивилися на Сергія, який стояв, від несподіванки, як укопаний.
- Мамо, тут Галя,- гукнув, повертаючи голову назад, до хати.
- Це, що твоя сестра, запитав чоловік, який вийшов з хати перед Сергієм.
В Галі гуділо в голові, темніло в очах, ця мова здавалося линула здалеку.
Мати Сергія сиділа біля Галі, мокрою хусткою витирає чоло,
- Господи, хоча б вона не була вагітна бо, що ж тоді робити?
Їй стало краще, поправила косу,
- Ні-ні! Не хвилюйтеся! У нас з ним стосунків не було. Тільки не можу зрозуміти, навіщо було сватання робити? Я так зрозуміла, це його дівчина, його дитя?
Мати опустила голову,
- Пробач дитино, ми не знали за його гріхи у відрядженнях.
- Ось, сьогодні дві години назад, як сніг на голову.
- Сергію, ти де? - сердито гукнула сина.
До хати зайшов знервований батько,
- Все, гостей провели. Ну, що тут ? Вже бачу краще. А де Сергій, він здається до хати йшов.
Старий вийшов надвір, було чути, як гукав сина. Минуло кілька хвилин, ні батько, ні Сергій до хати не з`явилися. Мати Сергія мовчала, тільки все поглядала на двері.
Галя відчула, що слабкість позаду,
- Вибачте, я буду йти. Якщо в нього досить сміливості, нехай прийде забере каблучку.
Не озираючись, вийшла на вулицю. Додому вирішила не йти, повернула в сторону вокзалу. Вже майже заспокоїлася. Роїлися думки, добре, що зараз про все дізналася. Пригадала мамині слова, здається таки слимак, вона мала рацію. Неначе небо стало сизим, неначе і сонце геть зникло, а під ногами шурхіт по асфальту, крива усмішка на обличчі. Який він жалюгідний стояв, пригнічений, пригадала його біля дверей, вона відчула до нього презирство. Недарма кажуть від кохання до ненависті один крок.
Її переповнював гнів, здалося вона його зненавиділа. Йшла, дивувалася сама собі, жодної сльозинки, але ж здавалося його кохала. Ні, він все розтоптав, ранив їй серце, молоденькій пташці тій, що думала, що не може без нього жити.
В електричці полегшено перевела подих. Три години роздумів, стала впевненіша в собі, вірно зробила, що поїхала. Іще раз пересвідчилася, що і сни, і прикмети часом говорять правду.
В гуртожитку майже тихо, двадцять друга година, постукала в кімнату.
Дівчата не спали, який там сон, вся мова про Галю, як там, що там?
Надя відчинила двері,Таня лежала в ліжку, відразу зірвалася,
- Ну нарешті, як ти, сонечко наше?
- Ось так дівчата, поставлена жирна, велика крапка. Нема того Сергія, що я покохала, нема надій і не буде вороття.
Дівчата переглядалася, чекали, що скаже далі.
Знявши плащ, Галя присіла на стілець, дівчата, як сороки зазирали в її очі, чекали пояснень.
Довгої розмови не було. Вона розповіла що відбулося, що відчуває та які має плани. Вони просто її не впізнали, ні страждання, ні плачу, ніяких істерик. В кінці розмови, ще раз пригадала мамині слова,
- Слимак, що сказати, мама відчувала.
Минув час… осінь впевнено постукала у вікно. Жовтень місяць вигравав у багряних кольорах, але погода була непогана. Лише холодніші ночі, а вдень буяло бабине літо.
Біля гуртожитку декілька валіз, більші, менші, а біля них стоїть славний високий хлопець, позирає на вхідні двері технікуму.
Нарешті двері відчинилися, троє дівчат поспішили до нього. Він відразу протягнув руку за повним пакетом до Галі,
- Давай допоможу, набрала книг? А тепер в гуртожиток підете?
- Ти йди! Ми вже самі підемо, - трохи соромлячись, тихо проговорила дівчина.
- Ні, я встигну на електричку! У вас он, стільки речей, я допоможу.
Галя почервоніла, їй було незручно перед дівчатами, позирає на них, ніяковіє.
В кімнаті, всі троє лежали на ліжках, задоволені, можна трохи розслабитися, це ж установча сесія. Лише начитка предметів та лабораторні роботи, готування до курсових робіт.
Ліжко Наді знаходиться навпроти ліжка Галі, вона крутилася з боку на бік, позирала на неї. Кожного разу пружинне ліжко скрипіло на всю кімнату.
Таня не витримала,
- Надю, що ти, як квочка, запитуй вже Галю, досить мучитися, скрипиш весь час. Що не зрозуміла, це ж напевно той Володимир з роботи.
-А, що гарний, такий собі, нічого, правда сором`язливий, так чемно привітався, представився і все, більше ні слова.
Галя задоволено зирнула,
- Він… він дівчата.
- А ти така стала, як трояндочка розквітла, щічки тримають рум'янець. У очах блиск,- вже хіхікала Таня , підморгнула Наді.
- Так, я з ним вже чотири місяці зустрічаюся й на роботі разом.
Ніхто не наважився запитати про Сергія. Навіщо людині лізти в душу? Ворушити старе, чіпати зарубцьовану рану, щоб боліло.
Та Галя сама розповіла, як він приїхав до неї на роботу, в обідню пору, визвав, переминався з ноги на ногу, навіть не вибачився. Віддала каблучку і все, напевно ж за нею приїжджав.
В останні дні січня студенти зібралися на сесію. Вона видалась насиченою, екзамени, лабораторні роботи, захист курсових робіт, все так, як мало бути.
Основною подією тішилися дівчата, смакували «Шампанське». Стіл ламався від кількості смачних трав. Минув тиждень, як було весілля, молодята Володимир й Галя приймали від дівчат привітання. Усміхнені, задоволені, вони були щасливі, як два голуби, воркували між собою.
Таня з Надією від щирого серця читають поздоровлення, бажають молодятам, кохання довіку і сімейного щастя, час від часу кричали гірко.
Квітень 2017р.
ID:
737292
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.06.2017 16:37:43
© дата внесення змiн: 20.07.2025 20:19:45
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Доброго ранку Вам та побільше посмішок. 
Чудова у Вас проза, зрозуміла і хвилююча, мов саме життя... 
прекрасний твір...зворушлива історія. 
буває...