В Київському електромеханічному технікумі дуже людно.
Окрім стаціонарних учнів в холі багато заочників. Поз`їжджалися звідусіль на весняну сесію. На черзі екзамени, лабораторні роботи та під кінець сесії захист курсової роботи. Вже зранку, поспішаючи, всі займали чергу на екзамен й кожен трусився перед дверима в аудиторію. Хтось роздивлявся в книжках схеми, хтось повторював, розрахунки провисання проводів телефонного зв`язку. Скрізь метушня і шепіт між студентами. Сьогодні здає екзамени інша група. Заходять по черзі, коли хтось виходить, хвилюючись запитують кому й який білет дістався. Група студентів йшла з консультації, в них екзамен завтра та все ж таки було цікаво, як здають інші групи, які додаткові запитання?
Троє дівчат весело позирали на тих щасливих, хто вже в руках вертів залікову книжку з оцінкою, хвалився, що відстрілявся.
-Ну, що дівчата йдемо, вже досить, набралися порад, пішли вечеряти, в нас завтра важкий день, - запропонувала Надя.
Таня і Галя переглянулися й одночасно усміхнулися. Галя підморгнула до Тані, приклавши пальця до уст, промовила,
- Сонечко, сходи купи всім кефіруй постав варити картопельку в мундирах , ми скоро прийдемо, давай.
Надя, простенька жіночка з Бахмача, чорнява з ясними блакитними, добрими очима, весело підморгнула,
- Ну ,гаразд, даю вам пів години, не більше, я встигну, тож не баріться, а то вже дуже їсти хочеться.
Дівчата весело зирнули, захоплююче спілкувалися з колегами.
Тихо грав приймач….Дівчат в кімнаті троє, за вечерею розмови. Надя старша серед них, заміжня, виховувала п`ятирічного сина, працювала електромонтером. Мала навики по роботі, багато в чому підказувала в навчанні, вже мала досвід в роботі. Таня зі Жмеринки, русява з великими округленими очима і довгими віями. Вона теж заміжня, працювала електромонтером, мала доньку двох років. Галя гарненька, повненька дівчина з світлими, смарагдовими очима. Мала біляве, довге волосся, товста коса лежала на плечі, досягала майже пояса. Працювала електромонтером по станції Козятин. Тож всім треба було закінчити технікум, щоб отримати диплом та за фахом продовжити кар`єру.
Вони з початку навчання разом в кімнаті, дружні, веселі, щирі між собою Другий рік навчання в технікумі об`єднав їх, ділилися особистим життям, радилися немов сестри.
Після вечері Галя взяла в руки гребінець, підморгнула Тані,
-Дівчата, що я вам розкажу, ну вгадайте про що? Хто перший?
Таня весело заговорила,
-Ой, бачила, бачила, як ти сідала в потяг, тебе цього разу хлопець проводжав, той самий, що приїздив до тебе на установочну сесію. Ти з ним таки помирилася? Що я вгадала?
В Галі засяяли очі,
- Я його так кохаю , мені більше ніхто не потрібен, за ним би бігла, здається на край світу.
Зморщила свого маленького носика, продовжила,
- Та мама все говорить, що він, як слимак. Не надійний, бо дуже красивий, каже не щирий, замкнутий, не простий, все при розмові приховує очі, дивиться в інший бік. А може він стидається мами, я хіба знаю чому так?
Надя взяла гребінець, не поспішаючи розплела Галі косу й почала розчісувати красиве, густе волосся,
-Ой краса дівчата, це таке діло, ви мабуть чули такий вислів » З личка, не п`ють молочка »,тож задумайтеся. Кажуть красива весна й красива молодість та прийде літо, осінь, багато чого зміниться, побачите.
Галя, немов кудись спішила, крутнула головою, з опалу вимовила,
-Він каже, що кохає, тож сватання було, подарував каблучку з камінчиком, тільки я залишила її вдома, влітку буде весілля.
Кров вдарила в обличчя, розчервонілася, очі налилися сльозами. Вона намагалася стримувала сльози, щоб не заплакати, часто кліпала очима.
- Тож ти кажеш , що мамі не подобається, дала згоду на весілля ? - запитала Надя.
- Дала, тому й на літо визначилися, - вже спокійніше продовжила Галя. -Каже мені, щоб я, ще гарненько до нього придивилася. Ми зустрічаємося другий рік та він часто в відрядженнях, по пів місяця немає. Така робота, водієм працює на консервному заводі, кудись часто возить товар.
-То він може за кордон їздить? - з цікавістю, запитала Таня, сидячи з підібганими ногами на ліжку.
- Їздить кудись, точно не знаю, але часом довго немає.
-Ой, Галю - Галю, ти б краще все розпізнала про нього, а потім вже йшла заміж, - продовжувала Надя.
- Я тобі чесно скажу, я ж бачила його тоді, як він приїжджав до тебе та в мене, на жаль теж про нього враження не в кращу сторону склалося. Пригадай, ми ж тоді чаювали разом, він був з нами приблизно з годину. Я тобі скажу те, що ти його кохаєш це добре, але я тоді не побачила в його очах до тебе вогників кохання. Може він вже пізніше закохався. Дивись тобі видніше та краще не спішити. Знаєш, може він тепленьких шукає, твій батько в депо має гарну посаду та й роповідаєш, живите в достатку. А, що в нього за сім`я ? Сватання було, то вже треба було поцікавитися, що за родина, як кажуть, хто та чим дихає?
Галя взялася сама заплітати косу, задумалась, а потім відкрилася,
-Та вони теж не бідненькі і батьки так нічого, я ж в них була, він мене з ними познайомив, має меншого брата, майже такий, як мій брат, тільки в різні школи ходять. Правда він такий шибеник, шостий клас, саме некерований вік у дітей. Якось одного разу при мені дав Сергію листа, а там фото дівчини, конверт вже був відкритий, то Сергій тоді почервонів, відразу сховав листа в сервант. Скоро перевів тему розмови, а брата вигнав з кімнати. А так все загалом нормально, я хочу за нього…
Таня встала з ліжка, підійшла до дівчини, обійняла за плечі, -
-Ой, знаю я це кохання! Ось, сама зважила, на чужину приїхала.
У мене теж чоловік красивий,схожий на артиста. Ото закохалася, що хіба думала, що на чужині так важко жити. Але нічого, якось буде, будинок вже закінчуємо будувати, правда доньку, таки прийшлося завести до мами.
На якийсь час в кімнаті тихо, з коридору чути, як хтось грає на гітарі й гучно розмовляє.
Вже вкладалися спати, Галя в ліжку продовжила розмову,
-Знаєте, у нас на роботі є Володимир, не дає мені спокою, правда старший за мене на чотири роки, теж непоганий хлопець. Але трохи зануда, весь час мені щось пропонує, чи чаю, чи солодощі. По роботі багато чого й цікаво розповідає, кожного разу намагається доторкнутися, то за руку, то за плечі.Зирить на мене, якось інакше, не так, як всі на роботі, здається, якась занепокоєність, теплота, ніжність. В той же час очі блищать, немов у них вогники. Кожного разу, коли піймає мій погляд,усміхається.
Часто приходить на роботу з квітами. Ставить їх у вазу і обов`язково скаже, що це для гарних дівчат. На Восьме березня мені подарував м`яку іграшку, песика.
Дівчата не могли стриматися, зайшлися сміхом.
-Це мабуть замість вечірньої казки розповідь, так сказати, виливаєш душевні почуття, як на сповіді ,- помітила Надя.
-То він в тебе закохався, - перевертаючись у ліжку, весело сказала Таня.
-Та він так собі, якби Сергія не було, може б і наважилася я з ним зустрічатися, колись мені пропонував, як я тільки прийшла до них працювати, - тихо продовжила Галя.
По гуртожитку метушня, всі кудись поспішають, Галя проснулася вся знервована, збуджена, почала гойдатися на пружинах й охати,
-Дівчата, щось буде! Ой, щось буде!
Таня підійшла, зупинила гойдання ,
- Ну в чому справа? Гайда, збирайся на екзамен, нема коли розгойдуватися, що маленька? Чого панікуєш?
Галя в паніці розплітала косу, металася по кімнаті, немов пантера перед стрибком, вже зі злобою шмагала волосся.
Надя зайшла Надя з пательнею в руках, з якої парувала яєчня,
- О! Що це? Що погано? Захворіла?
Галя скривилася,і присіла,
- Не піду на екзамен, поїду додому, мені сон поганий наснився.
Дівчина затулила руками обличчя, заплакала,
- Щось трапилося, я відчуваю.
Надя приголубила її,
- Як навіть щось трапилося, це не кінець світу. І з чого ти взяла, що сон на погане? Розповідай! І скоро снідаємо, бо вже треба йти.
Галя з склянки потроху пила воду й говорила,.
-Наснилося, я йду з Сергієм біля річки, вода в ній спочатку чиста, а потім чорна. Чомусь йому віддаю ту каблучку, що він мені подарував, раптом вона падає в воду, я потім підійняла голову, роздивляюся по різні боки, а його немає. Мені треба додому, боюся, що з ним, щось трапилося….
Надя швидко взяла Галю під руку, щось тихо й довго говорила та в відповідь кивала головою.
Таня зібрала потрібні книги та залікові книжки перша вийшла з кімнати, за нею поспішали дівчата.
-Ой зачекайте, я забула сумочку, там гроші, - повертаючись, гукнула Галя.
Перед дверима аудиторії стояла майже вся група, Надя відійшла з старостою групи про, щось шепотіла та тільки позирала на Галю. З аудиторії вийшов перший студент, усміхався,
-Все добре, наступний!
Староста взяла Галю за руку,
- Давай ! Ні пуху ні пера!
Дівчата дуже хвилювалися за Галю. Дякувати Богу, все склалося добре. Вона вийшла з аудиторії спочатку розгублена та потім підстрибнула від радості,
– Все, здала- здала! Я в кімнату йду, поїду додому, завтра уранці повернуся.
Таня побігла слідом за нею, щоб забрати від кімнати ключ.
Галя швидко переодяглася, з сумочки витягувала речі
- Я ж кажу, щось сталося, бачиш?
Вона тримала в руках тріснуте пополам дзеркальце, заплакала.
Таня почала умовляти, заспокоювати її і в той же час сама знала, що це погана прикмета. Хотіла забрати в неї дзеркальце та дівчина зазирала в нього, на ньому витирала сльози, які стікали по щоках.
Таня проводжала Галю на потяг. Галя хвилювалася,знервовано позирала на всіх. Потяг відправився і Таня поспіхом поверталася в технікум, адже попереду екзамен.
Галя знервовано дивилася в вікно, добре, що це швидкий потяг, за дві з половиною години буде вдома. В плацкарті людно й галасливо. Люди неначе хотіли перекричати один одного, це її, ще більше нервувало.Дівчина мала бокове місце, на одній із зупинок навпроти неї сів білявий хлопець, вона відразу очі відвела до вікна. Дивилася в нікуди, не помічала, що відбувається за вікном, її все нервувало. Думала, куди відразу піти, чи додому до батьків, чи йти до нього додому. Він жив неподалік від вокзалу в приватному будинку. Роздумувала, мабуть не зручно, принизливо, що сама прийде та все ж тільки потяг зупинився, майже не відчувала під ногами землі, швидкою ходою йшла до Сергія.
Біля паркану стояла автівка«Нива». За кермом сидів чоловік, палив цигарку. Побачивши її, через вікно викинув недопалок, вийшов назустріч,
-Ви мабуть сестра Сергія, скажіть хай вже швидше вирішують, треба їхати поки світло надворі.
Галя підійшла до хвіртки, помітила біля дверей красиву, біляву жіночку. Вона застібала ґудзики в пальто, з під якого було видно округлений животик, вона була вагітна. Позаду неї виходив чоловік , він голосно сміявся, а потім весело проговорив,
-Життя це така штука,тож Сергійку подавайте заяву та й зіграємо весілля, поки не дуже видно, мати сама швачка, тож плаття пошиє широченьке та й по тому.
Галя немов скам`яніла, почула в ногах слабкість, ледь втрималася, щоб не впасти. Стояла немов вкопана, адже хвіртку відчинила, не було куди тікати, бо за нею стояв чоловік, що вийшов з автівки. Раптом з дверей показався Сергій, кров закипіла під серцем, їй не вистачало повітря, опускалася донизу.
Чоловіки побачили, що дівчина тихо опускалася, підхопили її, здивовано дивилися на Сергія, який стояв, від несподіванки, як вкопаний.
-Мамо, тут Галя ,- гукнув, повертаючи голову назад, до хати.
-Це, що твоя сестра, запитав чоловік, який вийшов з хати перед Сергієм.
В Галі гуділо в голові. темніло в очах, ця мова здавалося линула здалеку.
Мати Сергія сиділа біля Галі, мокрою хусткою витирала чоло,
-Господи, хоча б вона не була вагітна бо, що ж тоді робити?
Їй стало краще, поправила косу,
- Ні -ні! Не хвилюйтеся! У нас з ним стосунків не було. Тільки не можу зрозуміти, навіщо було сватання робити? Я так зрозуміла, це його дівчина, його дитя?
Мати опустила голову,
- Пробач дитино, ми не знали за його гріхи в відрядженнях.
- Ось, сьогодні дві години назад, як сніг на голову.
-Сергію, ти де? - сердито гукнула сина.
До хати зайшов знервований батько,
-Все, гостей провели. Ну, що тут ? Вже бачу краще. А де Сергій, він здається до хати йшов.
Старий вийшов надвір, було чути, як гукав сина. Минуло кілька хвилин, ні батько, ні Сергій до хати не з`явилися. Мати Сергія мовчала, тільки все поглядала на двері.
Галя відчула, що слабкість позаду,
-Вибачте, я буду йти. Якщо в нього досить сміливості, хай прийде забере каблучку.
Не озираючись, вийшла на вулицю. Додому вирішила не йти, повернула в сторону вокзалу.Вже майже заспокоїлася. Роїлися думки, добре, що зараз про все дізналася. Пригадала мамині слова, здається таки слимак, вона мала рацію. Неначе небо стало сизим, неначе сонце десь, геть зникло, а під ногами шурхіт по асфальту, крива усмішка на обличчі.Який він жалюгідний стояв, пригнічений, пригадала його біля дверей, вона відчула до нього презирство.Не дарма кажуть від кохання до ненависті один крок.
Її переповнював гнів, здалося вона його зненавиділа, очі самі, то примружувалися, то лагідно кудись дивилася. Йшла дивувалася сама собі, жодної сльозинки, але ж здавалося його кохала. Ні, він все розтоптав, зранив їй серце, молоденькій пташці тій, що думала, що не зможе без нього жити.
Аж в електричці полегшено перевела подих.Три години роздумів, тільки стала впевненіша в собі, вірно зробила, що поїхала. Іще раз пересвідчилася, що і сни, і прикмети часом говорять правду.
Вже в гуртожитку майже тихо, двадцять друга година, постукала в кімнату.
Дівчата не спали, який там сон, вся мова за Галю, як там, що там?
Надя відчинила двері ,Таня лежала в ліжку, відразу зірвалася,
-Ну нарешті, як ти, сонечко наше?
-Ось так дівчата, поставлена жирна, велика крапка. Немє того Сергія, що я покохала, нема надій і не буде вороття.
Дівчата переглядалася, чекали, що скаже далі.
Галя, знявши плащ, присіла на стілець, дівчата, як сороки заглядали їй в очі, чекали пояснень.
Довгої розмови не було. Вона розповіла що відбулося, що відчуває та які має плани. Вони просто її не впізнали, ні страждання, ні плачу, ніяких істерик. В кінці розмови, ще раз пригадала мамині слова,
-Слимак, що сказати, мама відчувала.
Минув час…..Осінь впевнено стукала в вікно. Жовтень місяць вигравав у багряних барвах, але погода була непогана, лише ночами ставало холодніше, а вдень, як кажуть, було бабине літо.
Біля гуртожитку декілька валіз, більші, менші, а біля них стоїть славний високий хлопець, позирав на вхідні двері технікуму.
Нарешті двері відчинилися, троє дівчат поспішили до нього.Він відразу протягнув руку до Галі за повним пакетом, -
-Давай допоможу, набрала книг? А тепер, що йдете в гуртожиток? - прихиляючись запитав її.
-Та ти йди! Ми вже самі підемо, - трохи соромлячись, тихо проговорила дівчина.
-Ні, я встигну на електричку! У вас он, стільки речей, я допоможу.
Галя почервоніла, їй було незручно перед дівчатами, позирала на них, ніяковіла.
В кімнаті, всі троє лежали на ліжках, задоволені, можна трохи розслабитися, це ж установча сесія.Лише начитка предметів та лабораторні роботи й готування до курсових робіт.
Ліжко Наді знаходилося навпроти ліжка Галі, вона крутилася з боку на бік, позирала на неї. Пружинне ліжко, кожен раз скрипіло на всю кімнату.
Таня не витримала,
-Надю, що ти, як квочка, запитуй вже Галю, що мучишся, скрипиш весь час. Що не зрозуміла, це ж напевно той Володимир з роботи.
-А, що гарний, такий собі, нічого, правда сором`язливий, так чемно привітався, представився і все, більше ні слова.
Галя задоволено зирнула,
- Він… він дівчата.
-А ти стала, як трояндочка розквітла, щічки тримають рум`нець. І очі стали блистіти,- вже хіхікала Таня , підморгнула Наді.
- Так, я з ним вже чотири місяці зустрічаюся та й на роботі разом.
Ніхто з дівчат не наважився запитати про Сергія. Навіщо людині лізти в душу? Ворошити старе, чіпати зарубцьовану рану, щоб боліло.
Та Галя сама розповіла, як він приїхав до неї на роботу, в обідню пору, визвав, переминався з ноги на ногу, навіть не вибачився. Віддала каблучку і все, напевно ж за нею приїжджав.
В останні дні січня студенти зібралися на сесію.
Вона видалася насищеною, екзамени, лабораторні роботи,захист курсових робіт, все так, як мало бути.
Основною подією тішилися дівчата, смакували « Шампанське». Стіл ламався від кількості смачних трав. Минув тиждень, як було весілля, молодята Володимир й Галя приймали від дівчат привітання. Усміхнені, задоволені, вони були щасливі, як два голуби, воркували між собою.
Таня з Надією від щирого серця читали поздоровлення і бажали молодятам, кохання довіку і сімейного щастя, час від часу кричали гірко.
Квітень 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2017
автор: Ніна Незламна