… і знову цей ось віщий сон
де ми живемо без парканів
і через фіранки вікон
знаходим сотні щирих слів
любо вітаєм перехожих
з тим новим сего світу днем
хай навіть буде він не гожим
та світло ми і в нім знайдем
є правда й справедливість в світі
і різні букви в алфавіті
щасливі і журливі миті
буває сонце у зеніті
а ще бувають мов склепіння
схова від сонця павутиння
зав’язане гріхів вузлами
гнійні, живі, багряні рани
аби загоїть треба знати
у яку ніч не спати
у затінку дубів старих шукати
той цвіт, що злому серцю не зламати
а потім може вже нарешті спати
ті віщі сни переглядати
так ніби книжку з кришталю
із твоїх рук, бо розіб’ю
