Максим Рыльский «ФИЛОСОФ»
В оливковом гаю, неспешною походкой,
Одежды пышные, напялив кое-как,
Снуют философы, .. но вот один никак
Не сдвинется! Он вмиг пленён находкой!
Стоит, как статуя… А мошкара прилезла
Уж к бороде! И пародист скворец
Напрасно говорит ему: «Проснись же, молодЕц!»
Над головой усевшись по-хозяйски в ветках.
Там спорят… И слова сливаются, как дым,
Вопросики лукавые опутают беднягу,
Что Мироздание нам не открыл вот так он,
То пустяки! Игрушки! Только вот не им
Огонь познания открыл, что истинно, что ложно,
Не им дано!… Что лишь ему открыть возможно!
06.01.2016
*****
Максим Рильський
«ФІЛОСОФ»
В маслиновім гаю, поважною ходою,
Хвилясті одяги нап'явши ябияк,
Снують філософи, лише один закляк
На місці, думкою охоплений новою.
Стоїть мов статуя. Комашка бородою
Повзе гостинною, і передражник-шпак
Дарма кричить йому: “Ото смішний дивак!,
В гіллі вмостившися якраз над головою.
Там сперечаються, і плетивом дрібним
Лукаві запити оплутують бідаху,
Що всесвіт розгадать хотів з одного маху.
Та що то! Виграшки! Та ж істина — як грім,
Що душу сповнює огнем святого жаху.
І з н а т и істину йому дано — не їм!
26.02.1928
