На годиннику вже п’ять-вже півня час.
А я все думаю про Вас.
Про Ваше молоде кохання…
Невже така Любов остання?
Яка років не відчуває,
Яка геть розум забирає!
А як душа її чекала…
Вона роки від тіла гнала!
Вона сльозами сумувала…
Думки на Весну направляла!
Думки,думки…ви дуже різні.
То є веселі-то дуже грізні.
То ви прийдете квітучим полем…
А то вбиваєте душевним болем!
Так має бути….з цим маєм жити.
Щасливі миті в долі просити.
А як інакше?....усе це стерти?
У ліс не йшли ми,не були в церкві?
В кохані логіку ми не шукали…
Ніжність не важили,а дарували!
Все це в молитві треба просити
Щоби ще довго із цим прожити!
