Довірою налите моє серце,
Немає в ньому злості та скриття,
Це чисте і задумливе озерце-
Це двох світів поріднених злиття.
Крізь тихі стуки, смуток пробиває
Безмежна вись-чарована блакить,
Воно живе, болить і завжди знає,
Про що його хазяїн гомонить.
Тобі, моєму серцю, все відомо,
У відчаї, я чую крізь биття:
«Тримайся і не плач, поплачеш дома,
Ти ще не знаєш, що таке життя!»
20 березня 2014р.
