Гра тіней, масок, висловів, думок,
танок ідей, провалля почуттів
закриті подихи - висить замок
на сухості опалих пелюстків.
Ривок...іще..вперед-вперед -
і той ланцюг впивається до крові,
ти нікотин із тисяч сигарет,
ти еліксир безвиході й любові.
Контрастом в вени, алкоголем у виски
Морфеєм із таблетками для втечі,
майбутнє всім гойдає колиски
веде у річку до забутого Предтечі...
Та у надії втопить, в глибині доб*є
і світ залишиться далеко угорі,
і мрій кришталь зі сміхом розіб*є
згасивши факелів провідники-вогні....
І враз ланцюг натягнутий до краю
злетить усебіч сотнями друзок,
а я закопаний живим печаллю
ввірвусь туди щоб глянути разок,
на Ту яка жила тавром на тілі,
медаллю тисла груди в*язня
хоч раз протягну руки посинілі -
забувши те що я у шкурі блазня...
