Привіт, Моє Сонце! Ти скучила? Знаю.
Не плач , Моя Люба. Все Добре! Живий!
Так, Серденько, Рідна, тебе я кохаю,
Чомусь тільки серце частіше болить!
Чом вицвівші очі? То сонце в зеніті,
В безстрашному небі яскравість цвіте,
Рідненька, скажи, чи усміхнені діти?
Сама чи не в’янеш від смутку біди?!
Яка ця Війна?! Вже безстрашні години,
Цей бій незалежний для щастя світів.
Ми стражі свободи, ми вірні Країні,
Крізь жовту блакить не так пече біль.
Товариші гинуть? А смерть завжди поряд,
Чатує, ворожить, жене в небуття,
В сміливих і вірних безсмертная Воля,
І наша Країна, давно вже не Та.
Кохана, ти Бога за Мир щодня молиш,
І жовто-блакитним цвіте твій вінок,
Я... Воїн, несу тобі небо погоже,
Для Неньки, для Діток вартую Добро.
Щемний чуттєвий твір. Але змінити б оці слова
