Героям Слава
Як фанера над Парижем,
Пролітаю над Майданом,
Одурманений престижем,
Почуваюся бараном.
Древнє місто, хмарочоси
Остюками колють очі,
До церков йдуть „малороси“,
Де ікони мироточать.
Там попи співають месу,
Хто сьогодні найсвятіший…
Люд доведений до стресу
Ман`яків за мову віша…
Знов воскреснув Каганович,
Як паскудна синя муха…
Лине пісня із урочищ,
Дзвін шабель милує вухо…
Пролітаю над горбами,
Сновигають хохли глухо,
Владу порають роями
У блаженстві від задухи.
Наш Славута величаво
Несе в море сиві води…
З уст краян лунає: „Слава“!
В руках вила у народу…
Бачу я в Яру Холоднім,
Мов дубочки козаченьки,
Радять раду всенародну,
Як постояти за Неньку.
А над обрієм заграва,
Мов хоругва зве до бою,
Лине клич: „Героям Слава“!
„Україні справжню волю“!
