1
Горю! Горю, мов смолоскип
В холодній і пустій печері,
Ще довго твій прощальний схлип
Таїти будуть стіни й двері.
Ввійшла без плескоту й запрошень
В мою життєвую ріку,
Прекрасна й золота, як осінь,
Що вже гуляла по садку.
Скупа на річ, не говорила.
Та й нащо, нащо ті слова?
Коли жага розпустить крила,
Про все людина забува.
2
Поблякнув килим, на підлозі
Не тим вже глянцем сяє лак.
Я не знайшов себе у прозі
Та і з віршами все не так...
Я не по тій ішов дорозі,
Не там, не ті лишав сліди,
І не радів я перемозі
Ціною кривди та біди..
Життя прожить - складна наука,
По полю завжди важко йти,
А віра в Бога - запорука
В собі людину зберегти.
Я догорю, мов смолоскип,
В німій, самотній цій печері.
Моя душа почує схлип,
Який хоронять досі двері.
