Коли торкався ніжної долоні,
боявся знов побачити стінУ,
я зразу був у бажанім полоні
як в погляді побачив таїну...
Нетреба слів коли говорять очі
нетреба їх, як відчуваєш подих,
приходь у сни....приходь щоночі!
Звершаючи для мене подвиг...
Твої уста лишили на щоці
палку миттєвість, що живе у серці
немов ще грію руки у руці,
але лише себе вбачаю у люстерці.
Нема душі у кожного поета
бо їх думки втікають у рядки,
та ці слова не зрадницька монета
це крик німого у віки...
Та безнадія вогник не загасить,
я в темряві побачу цінний силует,
нехай вже сивина мене прикрасить
у пам*яті лишиться рідної портрет...
