Діти орликівських конституцій,
Діти Батурина,Полтави і Лубнів…
Де кожен третій папський нунцій,
А кожен п*ятий- із блудних синів!
Родом із забутих селищ…
Занедбаних часом криниць…
Розтоптана кіньми велич,
Мізерних людських одиниць…
Діти орликівських конституцій,
І вогнищ народних повстань…
Розквітлі в лицарському дусі,
Від вибитих кров*ю зізнань!
Плачами,болем,зубами та нервами,
Пекучим полум*ям сліз….
Не важить:«Ми ж дійшли первами»,
Коли все зійшло під укіс!
Встеляли собою землю,
Причому не тільки свою…
Покірно приймали петлі,
Або полягали в бою!
Це вже кому як щастило:
У кожного свій Сибір…
У серце- гартовані стріли,
У душу-гвалтований мир!
