Коли огорне твоє серце тиша,
Душі торкнуться сутінки сумні,
Призупинюсь, свою ходу притишу, –
Дай тільки знать, дай тільки знать мені...
Коли затужиш, мріючи про ве́сну,
Злетіть захочеш в березневу вись,
Дай тільки знать – мелодія небесна
Підхопить нас. Ти тільки відгукнись.
Коли тебе знесилить настрій втоми,
І сніжно-тужно стане на душі,
З’явлюся я – незримо, невагомо,
Дай тільки знать – ми в світі не чужі.
Ми не чужі, бо солодко й духмяно
Для нас колись черемха так цвіла…
Чия вина, що вкрили все тумани?..
Але ж була любов у нас, була…
Любов ще є. Хоча в долонях часу
Її краса примеркла лиш на мить.
Дай тільки знать – і смарагдо́ву чашу
З нектаром зоряним ми встигнем ще допить.
