Виходить сонца із-зі хмар,
Ключі від сірої кімнати
З кишені звично дістаю.
Своїм життям я буду спати
І тілом тихо розтаю
Я на ванільний крем і свято,
В своїй безглуздості одноманітне.
А за вікном самотній день і мряка
Своєю блідо-сірістю вагітні,
І скоро мають народить
Іще одне своє дитя -- мене...
