Серед моря життєвих хвилин
Ми забули прокинутись вчасно,
І заплющені очі провин
Не запалять усе, що погасло…
Знов побігли у будні пусті
Подолати свої перешкоди,
А повз нас кораблі пропливли,
Не чекаючи нашої згоди…
Озирнутися змога була,
А тепер мрії знов на припоні,
Не допили з свого джерела,
За це вип’ємо трунки солоні…
Наше серце у сні після сну,
Сонце в душу дивитись не хоче,
Де ми діли відвагу свою
Зупинити ці вічнії ночі?
Як подбає про нас власний світ,
Коли ми відцурались від нього,
Цей важкий і безрадісний гніт,
На який ми погодились знову…
Серед моря життєвих хвилин
Зачерпни тільки ті, що для тебе,
І тоді твій обридлий полин
Спопелиться у радісне небо…
13.08.2013
