Ностальгія – це коли додому хочеш,
В рідний край: чи місто, чи село.
І коли по ночах у подушку плачеш.
Уявляючи, як добре там було.
Хоч сум і плач – ти все одно щаслива
Тим , що десь є ота земля,
Від якої силу брала,
Вчилася любити і росла.
Там – твоє коріння. Тут - твоє колосся,
Тут – життя достиглий урожай.
Хоч роки розлуки пережить прийшлося,
Без розчарування в долю їх приймай.
Почуття святе – сердечна ностальгія,
Ця любов людину прикраша.
В ній живе, не умираючи, надія,
В ній живе окрилена душа.
Є куди летіти, є про що співати,
Той не розуміє, хто не пережив цього.
Я не перестану серцем пам’ятати
Дивокрай-Полісся, рідного мого.
