1
О, НІЧ!
О, ніч – темниця!
Не спиш, а воно сниться.
Сниться незугарне і погане,
Комусь скажи – душа зів’яне.
О, ніч – пітьма!
Моєї долі у тобі нема.
Її прогнала, не допустила СЛОВА,
Морозом вдарила раптово.
О, ніч – зима!
Регоче віхола ридма.
Плачем зайшлась душа осиротіла,
Тобі, розлучнице, нема до того діла.
О, ніч – нездара!
Моєї долі зла покара.
Не хочу в ніч ні тілом ні душею,
Не назоветься ніч глуха моєю.
2
БУЛА ІНША НІЧКА
А інша ніч була, мов сонце,
Усю ніч ми світило.
Дивилась темінь у віконце,
А нам було так мило.
Зліталися в кімнату вірші,
Та й спати не хотілось.
Злітались вірші менші й більші,
Проміння струменилось.
І муза була при мені,
Натхнення не дрімало.
Це як життя, що на весні
Відроджуватись стало.
Папір біленький й олівець
Найбільш з усіх старались.
І кожний з них був молодець,
Віршами ніби грались.
У ніч віршовану погрались,
аж поки день до хати.
Бадьорим духом перейнялись
Та й знову віршувати.
Три крапки тут уже поставлю,
Продовження там, далі.
Я Сонце, музу й нічку славлю,
P.(пост) S.(скриптумом) деталі.
