Тим літом майже вільний, майже ситий,
одягнений в найлегшу з одежин,
з чужих балконів слав тобі привіти,
цілуючи когось у ями спин.
Спекотність, вбивши розум та безпеку,
штовхала під колеса сподівань.
Перетворив майбутнє на делеке,
минулому не встановивши грань.
Плекав надії, рухався назустріч.
Знаходив пару та втрачав жагу
до тих, хто був, як абсолют, співзвучний.
Бо серце ще не втратило вагу.
09.07.13
13:30
