Сон - домівка душі.
Вона туди лине після п'єси дня.
Гірка вдача - надто вдалий рушій,
Або ж самотня тюрма.
Я б весніла, любове, ти ж знаєш,
Але тіло холодне! Не розімкнути рук для обійм.
Знаю, що ти на мене чигаєш,
Але кожна зустріч - це частково й двобій.
