Голодний поет пише голодного вірша,
Йому цікавий світ, довкола небо,
Летить мов птахою, кудись німа душа,
Без невагомості стає доволі легко.
І дехто, я назву без імені людей,
Які сьогодні будуть голосно кричати,
Ніколи і нізащо, він нічий ніде,
Є пісня, та ніхто не вміє танцювати.
А знати, знати хочуть всі майже усе,
Чому ж не дихають, нема легенів?
Так, і навіщо це мені, це є пусте,
Я сам собі маленький пан і геній.
Ідеї, бачення, хоча і думка не своя,
Відкриті вікна у кімнаті, бо задуха,
Я спробував ці ліки зовсім навмання,
Але тепер хвороба і мене не слуха.
Де друга, перша доля – я зламав,
Ось начебто і думав та повільно,
Дорогою ішов, дорогу я шукав,
Із сонцем відчував що буду вільний.
І найдивніше - мій початок мрій,
Річка це витік моря і нова стихія,
Ранок, світає, уже час і час до дій,
Є віра в перемогу, є в душі надія.
26.02.2013
ID:
404404
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 26.02.2013 16:57:58
© дата внесення змiн: 02.03.2013 21:29:55
автор: КРІПАКОС
Вкажіть причину вашої скарги
|
