Казка про притон ( Лука, частина 2 ( Вона - Ловець слів) уривок
Учитель сидів ( чи сидів?) на самому вершечкові піраміди, схрестивши ноги, переплівши руки і замружившись. Піраміда була невисока, скляна й гостроноса. Але вигляд Учителя (весь його візуальний об"єкт) видавав надкомфортний фізичний стан. Лука недовго вхоплював зображення Того. Його вабив сад, або те, що садом називав Учитель. Сукупність квітучих дерев. Лука ніколи не бачив їх, і тому й не знав, що вони і є дерева. Не знав...але пізнав одразу. Деякі просто стовбурили його на місці своїми запахами, а от деяких він не відчував й байдуже проходив повз. Над садом відкривались і мов "дихали" прозорі але водночас масивні й "відчутні" парасолі (екрани для нівелювання сигнального візіоперегляду в моніторах Центру).
- Я ніколи не буду Жити?- випалив Лука.
Учитель вмить опинився не на вістрі піраміди, а посидьки на велетенському кріслі у вигляді білого слона.
- Не стану Тебе розчаровувати...але те, що Ти ЗАРАЗ називаєш Життям...до Тебе може ніколи не прийти...
- ...себто, якщо я погоджусь...з собою, стану Творцем, НІКОЛИ жодного винятку, ніяких маневрів?
- Лука...- повисла пауза, далі вона "сіла" на них обох білим і майже невагомим полотнищем, але все ж вони опинились в іншій реальності, де довкола не стало дерев, запахів, усвідомлення "парасоль"...
- Лука, - повторив Учитель,- Ти Творець, і звідти ходу нема, але в Тебе ще стільки порогів й вертінь поглядів й світоглядів... Тобі стільки ще до роботи, що зарано говорити про НЕжиття. Ти вже твориш, Ти вже неживеш і живеш водночас...питанням стане якість твоїх Творінь й міра Твоєї Доброї Волі до Творення, як до буття.
Пелена спала. Лука ніби прозрів на мить. Далі голос Учителя рейками намащеного шляху кінокамери поніс його свідомість на пів-року вперед. Він побачив дивну дівчинку. Вона дивилась йому в сонячне сплетіння й, мабуть, глузувала..? Таки-так, вона підсміхалась з його Душі...чи того, що він зараз вбачав, як свою Душу...
- Йди, -сказав Учитель. - Вона вже дві години в бібліотеці. Це новий наш Творець...Ми не знаємо її ім"я. Вона кличе себе "Ловцем слів".
Лука мовчав. Видіння дивної дівчинки не відпускало...
