Як сьогодні синім залилО!
Небо стало поміж них, як привид,-
закружляло їх і відбуло
горизонтом...й стОгоном на видих.
Синій день в повітрі застелив
хмари найсолодшими думками
і дощами срібними кропИв,
колихАв рожевими вітрами.
Босоніж торкання понад них,-
понад всього, що звалОся небом:
хмар, вітрів і ....світ увесь притих,
пеленаючи їм плечі светром...
Тихо як, як тихо в синій тій
мрії, що вечірнім потемніла,
кОвзнула росою з його вій
і упавши на її,- зігріла.
- Ти так близько.
- Поруч.
- Ні, не так... Ти так близько...
- Я й хотів сказати...
- ...що коли торкаюся, то як
Ти, чи Я під пальцями, вгадати?..
Синім небом їх знаходив день.
Фіолетом вечір снився голим.
Ніч косилась в них, як у мішень.
І світанок кОвзав світлом кволим.
