Яка чудова Україна!
А навкруги поля,поля...
Дивлюсь очима закоханого сина.
Горджусь, пишаюсь:- це моя земля!
Земля моїх дітей, батьків.
Земля вкраїнська, де я народився.
В обійми взяти всю б її хотів,
Піщинкою б в землі цій загубився.
Я стану піснею, чи пташкою її,
Співатиму про неньку Україну.
Читати вірші буду всім свої,
Хто побажає, особливо - сину.
Щоб він Вітчизну полюбив свою
І Україною пишався та гордився.
В життя дорогу відшукав свою,
По ній пройшов, і не звернув, не збився.
Яка це радість - жити так щасливо.
Із вдячністю все навкруги любити.
Для мене вже давно це все не диво.
Бо я життям не вмію іншим жити.
Їздити, все бачити,
Радість відчувати.
Щастя, не жебрачити
Пригоршнями брати...
