Художник сніг прикрасив світ.
Не шкодував білил, олії.
Хоча й бідненький колорит,
Зате помпезний задум й дії.
І біло-чорне полотно
Одноманітністю чарує.
А за вікном зима давно.
Художник сніг її малює.
І не зверта увагу він,
Що кучугури вже по пояс.
Сніг відбива церковний дзін.
Який звучить, мов віщий голос.
Ця білизна - як благодать,
Відбілює серця, їх чистить.
Художник сніг зміг закохать
В свої картини променисті.
