Есе хотіла написати я
Про особистість і її печалі,
Відкритий світ, закриті далі.
Про наше заспане життя.
Про наше віддане життя.
Кому? Собі! Чи може долі?
Отак ідемо ми поволі
Звідки немає вороття.
Хтось запалив свічу над тьмою!
А хтось не може віднайти,
Не може кроки два пройти,
Не може справитись з собою.
Чи не найкраща це мета?
Чи не найбільша це наука
Коли ти губишся у звуках
І сам з собою без кінця?
Знайти себе – почати жити.
Почути пройдені шляхи,
Які штовхали до мети.
Знайти себе. І знов творити!
І звідки це такі думки?
А що таке є особистість?
Її створила Божа милість.
А що за нею буде йти?
Не рай, не пекло й не між ними
Стулились наші два світи.
А може більше їх? Зажди
Судити вже без часу плину.
Пізнати все – тоді себе…
Та не пізнаємо усього.
Ніщо не створиться з нічого
Як не побачимо оте,
Що нас штовхає по стежині
Чи по вітрах кида без крил
Серед просторів житніх нив.
Те що було, що буде й нині.
Потік минулих наших літ.
Потік спланованого щастя
Не для пітьми, яка ледащо,
Успішно рветься тут в наш світ.
Сиплять піски хвилин невпинно
Всю радість нашу і бої.
Співають пісню солов’ї.
Прекрасно! Жалюгідно?... Дивно.
І кожен скаже вже своє!
І кожна мить окрема зірка.
Окремо створена палітра,
Яка є трейлером тебе.
Яка є трейлером мене.
До безкінечності ми різні.
Брутальні, стримані та вічні
Бувають пошуки себе.
Знайти мету – вже мати козир,
Вже мати щастя від снігів
І міліони так життів
Здолали тугу і морози.
Життя для себе і для когось.
Цей колообіг без кінця
І кожен з гирла витіка
Де вимальовується совість.
А далі річка в нас одна
Впадає в синє, буйне море,
Та іноді тече крізь гори.
Таке незвідане життя.
22.11.2012р.
роздуми безперечно цікаві! але, як на мою думку, це можна було сказати лаконічніше, коротше, забагато слів... а ще мені мозолить очі слово "наший", такого слова нема, є слово "наш"
Галина Кудринська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук!
Я не могла лаконічніше. Це мій стан душі, як і кожен вірш. Те що рветься з середини те і пишеться. Тут важливий кожен рядок! Це моє бачення.
Замечательное философское произведение.Да, как река стремится к океану, чтобы слиться с ним, так и наши Души стремятся к Творцу, чтобы соединиться с Ним.Заметим, что "уровень моря" очень низко, но горная река опускается к нему. Вот так и наша гордыня должна опуститься к Творцу, который находится в Сердце.
Галина Кудринська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, мені дуже приємно що Вам сподобалося!
Дякую, за прекрасне доповнення та тлумачення віршу!
але, як на мою думку, це можна було сказати лаконічніше, коротше, забагато слів... 
а ще мені мозолить очі слово "наший", такого слова нема, є слово "наш" 
