Помер наркоман, суспільство раділо
"Стало менше одним дибілом"
І тіло, бездушне, наколоте,
В морг - до холоду
Дали б йому хоч щось поїсти
А так подох як той собака
Бог усіх - з одного тіста
А в наркомана душа зі знаком
В цьому під’їзді стало тихо
Є і в графіті якесь при значення
Помер наркоман, ото вже лихо
Бог справедливо смерть назначив там
Ковток дорогого мартіні гріє
Завтра о восьмій на роботу,
Життя проживає хто як вміє
Помер наркоман,
Не моя турбота….?
В.О. присвячується
сумно-філософський вірш Ваш, пане Морський Леве... і мудрий... і "нетрадиційно-людяний"...
ми також якоюсь мірою наркомани -- утікаємо з ральності цієї, часто безпросвітної, у вигадані наші світи... тільки замість шрИца у нас -- олівці і рУчки (краще гелеві..)
хоча... ще не до решти відомо, котрий із світів більш "вигаданий"...
сильний вірш...
морський лев відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00