А вітер дерева колише..
У небі співають птахи…
В долоні моїй ти залишив
Тепло від своєї руки!
Його до душі прикладаю,
Купаюся в ньому щодня!
Крізь відстань кричу,що Кохаю!
Мовчання повзе ,як змія…
Чому ти не чуєш, як плачу?
У серці пожежа палає…
За те, що не чуєш - пробачу,
Хоч серце дощами ридає..
Мовчанням мене роздираєш,
Неначе шакал здичавілий..
Кришталь почуттів розбиваєш,
Благаю, спинися мій Милий!!!
Озвися у серці рікою,
І шумом дібров гомони!
Не здайся образам без бою!
Благаю,лише НЕ МОВЧИ!!!!!
так...інколи мовчання нас дуже пригнічує...а хочеться щось почути, відчути ту підтримку, коли на душі не дуже... Гарно написано, чітко, ритмічно. Слова лунають наче пісня.
Sukhovilova відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, мовчання інколи так тривожить серце.. вірш написаний після сварки з коханою людиною...якраз було, ось це гнітюче Мовчання! дякую вам!