Ця ніч залишила без сну і покою,
В обійми забрала, немов у тенети..
Забрала без крику, без сліз, і без болю,
Без присмаку страху, без смаку вендетти!
Земля у спокусі вдихає морози,
Душа поливає газони - омани,
В долоні плескають замерзлі мімози,
З папрИкою ллється Кохання із крану.
Від гострого перцю сніги розтопились,
Зі стовбурів чорних стікає водиця,
Вночі, наче вдень, небо сяйвом іскрилось,
І щастям наповнилась горе - криниця..
Співає нестримна ріка про кохання,,
Ріка, що так тихо говорить до зір,
А нічка - віщунка шепоче зізнання,
Віддайся цій ночі! Без сумніву вір!
Повір у нове відкриття берегів,
У те, що все зникле живе у душі,
Повір у пекучість папрИко – рядків,
Що змочені перцем у цьому вірші!
Читай між рядочків , при світлі свічок,
Надінь окуляри,якщо є потреба,
Ти спробуй на смак вОди різних річок,
Дивись, яке ж гарне це зоряне небо!!!
Торкайся до ночі, до сонця, до зір!
Нічого не щезне, крім білого снігу.
Віддайся цій ночі! Без сумніву Вір!
Старий букініст вже чекає на книгу!
дякую вам від усього серця! 
Гарно, чудові образи! 
дякую Величезне Вам!
огромное!
