Роки біжать і зморшки вже на тілі,
думки літають нижче ніж колись,
а очі, все ж, вдивляються у вирій,
і в подумках, з птахами б пронестись.
Думки про вічне душу вже не гріють,
та інколи, в житті, буває навпаки.
Старенькі люди, сидячи на лавці, мріють,
зжимаючи при цьому руки в кулаки.
І згадують, коли були малими.
Шаленство долі, простота думок.
Могли собі дозволить бути злими
і першими зробить на зустріч крок.
Але реальність правила диктує сміло
і люди всі стають, з роками, вже не ті,
бо забувають, з часом, як могли уміло
шалені мрії втілювать з наснагою в житті.
