Спи, дитинко, засинай,
Оченята закривай.
Стихло все уже давно,
Заглядає ніч в вікно.
Барви всі вона сховала,
Землю в чорний шарф убрала,
Тихо скрізь володарює,
До раночку хазяйнує.
В шатах зоряних ступа,
Сон навколо навіва,
Носить усім дрімоту,
Навіть Мурчику – коту.
Розкидає сни чудові -
І прості, і кольорові:
Про краї далекі й різні,
Про пригоди дивовижні.
Про озера та ліси
Незрівнянної краси.
Про веселку й небеса,
Тайни, чари й чудеса.
Про квітки та про звірят
І про дивних пташенят,
Про усе, що є на світі,
Що приносить гарні миті.
Місяць з вишини сіяє -
Залюбки їй помагає.
Зорі в небі мерехтять.
Заколисують малят.
То ж часу, дитя, не гай,
Поскоріше засинай,
Щоб поринути в казкові
Ніжні звуки колискові.
