Для когось життя тягарем видається,
Комусь і у зливу нівроку живеться,
Хтось бачить на сонці пропалені плями,
Для когось і краплі здаються дощами…
Ніхто нам не скаже, де правильний шлях,
За нами лиш тягне нестриманий страх,
Нестриманий нами самими тоді,
Коли ще на обрії є острови…
Тепер тільки море довкола нуртує,
Де серце і голод, і спрагу тамує,
Вдихнути світанок нам ніч не дає,
І чорний серпанок на зір упаде…
Але ми за руки тримаємось ще,
І море солоне нас не розіллє…
18.04.2011
