Без тебе й світ втрачає кольори –
Тому веселка знову чорно-біла…
Безбарвне сонце світить з висоти
Самотнє серце душу вже не гріє…
Сивіє дощ від смутку за вікном
Асфальтом сірим стелиться дорога,
А вітер звивистим виспівує танком
Як насмішка, неначе засторога…
Люстерко холодом буденним огорта
І пам'ять намагається затерти…
Та хоч холодна підступає пустота
Надія почуттям не дасть померти…
Любов жива хоча й без кольорів –
Бо Вірою в кохання ще зігріта.
Я не боятимусь важких шляхів
Щоб в почуттях ще забуяли квіти…
