Згадай мене,як зрадник-місяць стане ворожити,
А зорі істеричним сміхом вибухатимуть у тьмі.
Якби ти знав,як страшно в самоті з собою жити,
Коли ти дні рахуєш,наче тіні на стіні.
Згадай мене,бо більш нема кому мене згадати,
Для мене й вишня,навіть,навесні не зацвіте.
Мені лишилось-тільки плакати й страждати
І,може,зі сльози надії пролісок зросте...
