Небо скинуло
хустку біло-молочну
на землю
Пригорнулося
тішиться
як мале дитиня
Намисто червоне
розсипало
на снігу
снігурів і калини
тендітної
вогники
І на селі
схованому під ковдрою
сутінок
тихо піднімається
в небо
теплий домашній
з печі дим
Як тиха відповідь
землі
Небу
