|
Я дякую тобі за білі ночі,
За тихий шепіт губ твоїх,
Я дякую тобі за щирі очі,
Що потемніли від очей моїх.
Я дякую за те, що ти була зі мною
У час,коли спинялося життя,
Я дякую, що пестила рукою
Коли приходило до мене каяття.
Ти замовкала у години болю,
Я плакав на твоїм плечі,
Ти дарувала силу – волі,
І витягала з полум’я печі.
Я дякую тобі за щастя і любов,
За ранішній смачний сніданок,
За те, що віддаєш ти кров,
І не даєш безглуздих обіцянок.
Я дякую, що ти мене зустріла,
Я повзав, і не міг злетіти,
Тепер у мене гарні крила,
Тепер я зможу полетіти.
З небес побачу всю красу,
Цей світ, який думками обіймав,
В якому заплітала ти косу
Коли я в твоїм ліжку спав.
Ти ласку заплітала у косу,
Тепло долонь і тихий спів,
З зорею квіти я тобі несу,
Я цього все життя хотів.
Я дякую за неможливість фраз,
За те ,що залишилось потаємним,
За те, що зрозумів я враз -
Життя моє було богемним!
Пробач мені слова образ,
Вони – лиш відбиток забутий,
Пробач що нескінченну кількість раз
Хотілося тебе відчути.
Пробач, що подихом будив,
І за вікном дивився, як ти спиш.
Що залишив тебе без крил..
Мабуть, ти більше не злетиш!
Ти Янгол мій, я точно знаю,
І я схиляюся до твоїх ніг,
Відчуй, як я тебе кохаю,
Моя спокута, світлий гріх…..
Я хочу, щоб була щаслива
Твоя душа на цій Землі,
Ти загадкова і мінлива,
Ти квітка Божа у імлі.
Захоплень в тебе є багато,
Ти емоційна і стрімка,
Де ти з’являєшся – там свято,
Там радості дзвенить ріка.
Я дякую за крила білі,
За те , що чуєш як мовчу,
За побажання твої щирі…
За те, що я тепер лечу!
Ким хочеш стану я для тебе,
Рікою, тінню, чи вином,
Я буду поруч, якщо треба,
Я обійму тебе крилом!
Блаженство й радість будуть з нами!
А крила віднесуть нас в край
Де сховані Тібетські лами,
І це не просто край! Це –Рай!
Для тебе струшу сніг з дерев,
І щастям застелю твій дім.
Ти наймудріша серед королев,
Ти океан , а я – кораблик в нім.
Я дякую тобі ,що дозволяєш
Пливсти мені в твоїх просторах,
Я дякую, що ти мене кохаєш,
Що ми купаємося в зорях!
Я вдячний не лише тобі, кохана,
Ще Богу вдячний неймовірно
За те, що ходжу ніби п’яний,
Я по слідах твоїх покірно!
В думках тебе не залишаю,
І в день коли знайде тебе
Захоплення нове ,- я промовчу «кохаю»
І біль п’яницю обійде!
Я все пробачу, все змовчу,
П’яниці всі мовчать повинні,
Надіну крила й полечу
Туди, де спогади невинні!
Сховаюсь у Тібетських горах,
Де край цвіте, засіяний серцями,
Вином напою тяжко – хворих,
Себе прив’яжу до землі ланцями,
Відірву крила, що несли
Мене так довго над Землею!
Де квіти радості цвіли,
Які для тебе я приносив із зорею….
ID:
300633
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.12.2011 21:09:03
© дата внесення змiн: 17.12.2011 21:09:03
автор: Sukhovilova
Вкажіть причину вашої скарги
|
Yess!!!!! 
