Ми побудуємо наший дім,
у лісі, біля синього озера,
і заживемо щасливо в нім,
наче герої у романтичних операх.
Ти народиш мені діточок,
і ми гулятимо в лісі сімейкою,
ти насадиш в рядок квіточок,
ми назвем його любові алейкою...
Ум-гу...Та ти не віриш ЗеКа...
Всім подружкам кохання відміряно,
в твоїй душі ніжність горить, не розтрачена,
у листах, нещасливому,серце довірено,
ще пять років на зоні...Любов`ю пробачені...
Всі думки про тривоги наглухо замкнені,
по ночам,у подушку, з риданням,зриваються,
і сниться той дім,і квіточки,саджені,
на алеї,де мирно діточки граються...
Ум-гу...Та ти не віриш ЗеКа...
