Побач мою жіночу справжню суть!
Прилинь до мене, вирвися крізь простір -
Нехай думки в реальність проростуть.
Вкриваюся лише своїм волоссям...
Закрию очі - дотик твій ловлю
Своїм бентежним тілом розпашілим,
Спивай мене до краплі без жалю,
Цілуй аж так глибоко, щоб зомліла,
Гойдай мене на хвилях ніжно-рвучко,
Злітай зі мною птахом в небокрай,
Вмивай усю у пестощах жагучих,
Вмирай в мені і знову воскресай...
Люби аж так, щоб серце завмирало,
Зігрій необпікаючим вогнем,
Аби крізь душу мрія проростала
І оживила все, що дороге
Тобі й мені!...
А потім... буде тиша
У наших скронях відлік свій вести.
Крізь Вічність проростають мої вірші,
Згорають наші мрії в попелищі...
Прости мені за все і відпусти!
