І вчора вже нема, і завтра ще не буде,
й хвилина тут і зараз гострить часу меч,
і пам"ять лиш урок, рятунок від облуди,
щоб голова трималась кріпким-кріпко плеч.
І мрії як тяжІ, локомотивно пружні,
і поривання - непокірні скакуни,-
і часом так однаково для Тебе згубні,
що у собі себе так складно віднайти.
Бо вчора вже нема, бо завтра ще не буде.
Бо є лиш відсіч між отим, що "до" і "вже",-
Тут справжній Ти на Ти, від Тебе наусюди
відрадіалена готовність жити пре.
Дякую,Ларисо 
