Чому зима така холодна?
Чому таке гаряче літо?
Чому, хоч їм, але голодна?
Чому дощами усміх змито?
Чому птахи себе сховали?
Під снігом бігають сліди...
Птахи мої колись літали
Тепер сховались від журби!
Сліди біжать за обрій світу,
Шукаю у снігу себе,
Мій усміх вже дощами змито,
Голодний день також мине!
А губи сині від морозу,
У віях бавляться птахи,
Замерзли на обличчі сльози,
Зима застигла на віки.
На довгі роки, на століття,
На дні коротки, на хвилини,
Завмерли сльози у повітрі,
Рахую снігові години.
Годинник кину у провалля,
І спиняться умить сліди,
Щезають зболені питання,
Щезає аромат журби!
Я дочекаюся моїх птахів,
Залишусь на краєчку світу!
Позаду - доля із слідів,
Зайду у браму привідкриту...
А небо шле листи забуті,
Лунає гомін весняний,
Я на Землі - мов на батуті,
Стрибаю в вир життя земний.
Знайшлося місце і для мене,
В долині зболених питань,
Тебе сховала я від себе,
І від дощів, і від проваль!
У голові - шумить, гуде,
Щось поглинає власний простір,
Немає спокою ніде,
На цій планеті ми лиш гості!
і я! але вже не так думаю! думаю, що ми спеціальні створіння, які поглинаюсь кіслород! скоро задихнемось, причому, свідомо! 
дякую.......... 
