Я не вірю в любов. Вірити можна в закоханість. Віра підшкірно притягує поняття сумніву. А я знаю Любов в обличчя. Не від мене залежало, пробудити її, чи піддатися її "чарам" у мить нашої зустрічі з Тобою, так багато років тому. Ми з нею народились в один день, жили поруч, а коли прийшов той час, вона зважніла твоїм Образом, запахом, кольором шкіри, голосом. Я впізнала її в обличчя - твоє обличчя. Ну то й що, ми часто живемо далеко один від одного, і коли наші друзі, чи недрузі, застережливо радять, мовляв, відстань - синонімічна розлуці, насправді не знають, що ми утрьох : Ти, я і вона, - утворили Орден Нерозлучних. Я не вірю в любов. Я її знаю в обличчя.
