І як туман… Те сяйво від знамен,
І спогади терпкі, болючі, давні…
Підносять ветеранам до рамен
Розквітлі оберемки цвіту в травні.
А їм хіба потрібна та яса,
Коли ще пам'ять кулями розшита?..
А їхня юність – чорні небеса,
І кров’ю розфарбована їх свита…
У грудях їхніх й досі рветься клич –
Вогонь терпкий палає нездоланно.
А їхня доля – то червона ніч,
То як туман, що підло встелить ранок.
Чи їм та слава честі не гірчить,
Коли заниють їх тілесні рани?..
А їхнє щастя – то зрадлива мить,
Про що промовчать сиві ветерани.
Галю,так зворушливо і правдиво-аж душа щемить...Ця тема завжди навіює смуток і тугу за безвинно втраченими молодими життями... Скільки їх полягло за те,щоб над нами ясніло мирне небо-тисячі,мільйони невинних душ. Ти-молодець,що так глибоко торкнулася цієї теми
Halyna* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скільки їх полягло за те,щоб над нами ясніло мирне небо-тисячі,мільйони невинних душ. 
Ти-молодець,що так глибоко торкнулася цієї теми 
