27.ДЕРЕВО
В плодовиту землю
Кинуте зерно і -
Проросло. Дерево
Віри виросло.
А його плоду зерно
Хоче нове дерево,
Бо є істинне воно
І – як перше зерно.
Вже в яблуневому саді
Одні, другі й інші
Шумлять, що правильні,
Ті більше – що ближчі,
Бо зерна їх родючі,
Має жити їхній плід.
Скільки втрачено крові?!
Скільки було і є бід?!
Подивіться назад. Чому
Самий перший плід
Дав вам соки, силу,
Народив на той світ?
А щоб дати світу
Стержень – віру всім,
Бо віра дає волю -
Міць кожного і всіх.
Дерево вироджується,
Бо плоди пізніші – гірші,
Хоч рахують, що мудріші.
У стін Раю – самі перші.
То чому ти Єві дав
Яблуко, щоб з’їсти?
Хіба тяжко то було
Їй рота затулити?
А народи – його діти,
Землю не поділять,
Та одна у них є доля,
Її не розділять.
