Не знати б очей зелених,
Рудого вогню коси...
Кохана дружина в мене,
Син.
То, може, сусід наврочив -
Я в нього один - без гріха?
...З'являється серед ночі,
Як все доокіл стиха
Довершено-незбагненна
(Таких і музеям - зась!)
Венера? Прекрасна Єлена?
І каже, що я - її князь.
Несила очей одвести,
Хоч знаю: це - сон, мара...
Ах, як вона вміє пестить:
Злітає душа, вмира,
Солодкий дріж тане в серці,
І я - то ріка, то став...
Дружина стурбована, сердиться,
Що іншим якимсь я став -
Напевно, робота клята
І стреси - такий вже вік!
...Давав собі вкотре клятву,
Що ляжу на інший бік,
Як прийде - проснусь одразу -
Нехай парубків шука!
Беззахисна і відважна
Знаходить мене рука.
І всі обіцянки - вітер!
І знову я сам не свій...
Буває таке на світі
На тлі весняних завій.
