Вимкни...
Вимкни з мережі її...
Будь-ласка!
Ти знаєш,як я її люблю?
Та там на небі...В тебе...Казка!
А на землі прокляття я шлю!
Стогони...Мила? Ще потерпи...
Біль... Нема сили...
Ріднесенька,спи!
Завтра підемо.Кудись.По за очі...
І так,як колись шукатимо зорі.
Тільки не плач.Заплакані очі,
В серці моїм.Безутішний я в горі.
Ракові кола...Стискають...Душу...
І божевілля на грані межі.
Тихо...Заснула...Твій сон не порушу,
Хоч би й встромляли в мене ножі.
Завтра...У тебе...Виростуть крила,
І ти полетиш,шукаючи рай.
Не хвора...До неба...Сповнена сили...
А я прошепчу:"Навіки прощай!"
Сумно...Дивно...І,Боже,як страшно!..
Мозок стоп-кран давно вже зірвав,
Ти ще жива.Ти тут,бідолашна,
А я вже тебе в думках поховав!
