Кров на битому склі,
В червоне омила асфальт,
І розпач на задньому тлі-
Новина з газетних шпальт.
Швидкість твойого життя,
Стала рівна нулю,
Й адреналіном в серцебиття,
Лягло запізніле "люблю"...
Ранкова роса на чорну вуаль,
В безмірній вазі злом упаде,
В криці зайдеться внутрішній жаль,
Як сонце останнє в небі зійде.
Прошепотять губи:"Пробач,
Не вберегла...Не вберегла!"
На волю зірветься придушений плач,
Ти приховати його не змогла.
Коло замкнулось в лещатах біди,
В нерозумінні трагічних речей,
Її почерк залишить вічні сліди,
В гіркому зітханні грудей.
