Збираю по краплині
терпіння,
аби не йти в атаку.
Сиджу в очікуванні і в онімінні
на неопалимій купині.
Збираю по краплині
вміння
не відсахнутися від знаків,
про передбачене кохання сильне
і незабутнє,
і незламне!
Стрибну у прірву почуттів,
в бездонне озеро спокуси...
Співають Олімпійці гімн,
коли сама з собою б"юся...
Сама себе тримаю за зап"ястки,
прив"язую себе подалі
від телефону,
від дверей,
від твоїх вуст...
Сама від себе шлю догани
за слабодухість,
за пиху,
за лінь...
Сама себе пошлю подалі!
Якщо себе сама вбиваю,
то хто ж тоді перемагає?
То хто ж тоді нап"ється з кубку
хмільних медів,
пекучих зваб,
любовних серенад начується
і трунків
напється із долонь кохання?
Хто?
Якщо сама себе здолаю?!
Збираю по краплині
силу,
і п"ю
любовне зілля залпом!
17.11.2010р.
добре.
