Ніжно-довічне наше кохання,
З присмаком тУги, пристрасті й сліз,
Холодом віє, мить - вже вогнЯно,
Наче комета, показує хвіст.
Ніжно-довічне і ненаситне,
Очі - безмежжя, в них - світу суть
І безконечне свято блакиті,
Що кожен прагне душею сягнуть.
Ніч одкровення ляже на плечі,
Зору явивши те, що нема.
Ти ж знову прагнеш до самозречень
Торкнуть вустами мого чола...
Вогнем кохання дух спопеляєм,
Все злато світу - ніщо не варт,
Ми надто прагнем торкнутись раю, -
Чи ж це не схоже на долі жарт?!...
Не зупиняйся, минуле радо
Тебе до ніжних штовха обійм,
Бо лиш кохання над нами владне,
Заради нього - вперед, у бій!
Боже,який жах ви пережили!В мене навідь немає слів,щоб передати своє співчуття!
Якби я не хотіла вас читати,то не додавала б у свій білий список.Бажаю вам чогось ясного і світлого,щоб розвіяло ваш смуток і самоту.
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Юля, я вдячна за моральну підтримку, але ДУЖЕ не люблю, аби мені співчували. Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими, хіба не так? В кожного з нас свій хрест і треба з гідністю його нести, не нарікаючи на долю. А такі поняття, як щастя, любов, самота - дуже відносні категорії, кожен з нас вкладає в них свій зміст. Життя прекрасне і у нім є багато гарних людей, які нас оточують і заради яких варто жити. А тужливі вірші - єдине місце, куди я можу сповна виливати свій біль, хоча лише незначна їх кількість доходить до читача... Та попри все - я щаслива, що живу і ніколи не зреклася б жодної трагічної події, яка колись зі мною траплялася, бо це - частинка мене. Нехай Вам щастить, пишуться гарні вірші і буде побільше світла у житті і у душі!
Я дуже вибачаюся,можна дати вам одну пораду?Потім зітрете,щоб ніхто не читав.У вас майже в кожному віірші самозречення,розп"яття і ще деякі улюблені слова.Від того вірщі трохи схожі один на одний.Не ображайтесь.Мені дуже подобається,як ви пишете.)
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Юля, не потрібно вибачатися, кожен має право на власну думку. В моєму доробку близько тисячі віршів, багато сотень з них (на безліч тем) надруковані на багатьох поетичних сайтах, кожен в них знаходить щось своє. Я зі своїми віршами вже понад десять років виходжу до тисячних аудиторій ( це, звісно, не інтимна лірика). На поетичних сайтах друкую вибрані речі. Та я завжди пишу виключно про власнопережите! Якщо в моєму житті так склалося, що у мене на руках помирає мій коханий, чи я переживаю клінічну смерть і повертаючись до життя, пишу про життя і смерть - ваше право - читати про це, чи ні. Бажаю Вам лише позитивних стимулів для творчості. В мене, на мій превеликий жаль, не так все райдужно. Не ображайтесь.