Як всі ідуть до свого краю-
де всі збираються разом.
Перед собою бачу світло раю,
та невмирає вже ніхто.
Перед воротами чекаю-
послідніЇ слова скажу,
бо недаремно відхожу-
наслідні гени залишаю.
А через них я повторяюсь,
у дітях, внуках і т.д.
Ітак я знову повертаюсь
у споминах та іменах.
